Сьогодні хочу поділитися історією одного невеликого, але надзвичайно душевного будинку. Його нинішня власниця — 42-річна письменниця та журналістка, яка також веде авторську програму на радіо. Коли вона придбала цю оселю, її стан був, м’яко кажучи, плачевним: дах протікав, стеля місцями просіла, підлога буквально провалювалася під ногами, а стіни потребували серйозного укріплення.
Усередині все виглядало зношеним і тьмяним, приміщення вимагали не лише косметичного, а й капітального ремонту. Та для нової господині всі ці труднощі були другорядними. Колись у цьому домі жив її батько, і відновлення рідних стін стало для доньки справою честі.
В одному з інтерв’ю вона зізнавалася, що стояла перед непростим вибором: придбати квартиру в новобудові й почати життя з чистого аркуша чи вдихнути нове життя в дім, який мав особливе значення для її родини. Вона свідомо обрала складніший шлях — і пройшла його самотужки. Увесь інтер’єр і дизайн, які ви бачите зараз, — результат лише її праці та бачення.
Будинок невеликий, затишний і дуже компактний. Вікна відреставрували та трохи розширили, стіни зміцнили й пофарбували в той самий відтінок, який був тут багато років тому. На веранді з’явився куточок для неспішних родинних розмов теплими вечорами — під світлом місяця та маленького ліхтаря.
Вітальня поєднана з обідньою зоною: у центрі стоїть овальний стіл, а простір здається напрочуд великим завдяки знесеним перегородкам. Тахту для відпочинку підбирали не випадково — колись у цьому домі стояла дуже схожа, ще за часів, коли тут мешкав батько господині. Окремої уваги заслуговують книжкові полиці: вони виглядають живо й продумано, з душею.
Обідня зона слугує і місцем для прийому гостей. Господиня намагається раз на кілька місяців збирати за одним столом усю велику родину — приїжджають бабусі й дідусі, брати та сестри, і дім знову наповнюється голосами.
Особливий настрій інтер’єру задають постери. Їх тут багато, всі різні, і кожен має свій прихований сенс, зрозумілий лише власниці. Зате для гостей це привід для справжньої екскурсії: кожна кімната має свою історію.
Піч ретельно прочистили й повністю відновили. На підлозі — стримана, але стильна циновка. Взагалі килими тут використовують без сорому: підлога іноді буває прохолодною, тож це і красиво, і практично.
Спальня ніби продовжує загальний простір будинку. Тут немає глухих стін, що відокремлюють особисту зону, лише скляна перегородка та відкритий вихід у коридор.
Рішення сміливе, але дуже органічне. Ліжко прикрашають кілька декоративних покривал різних відтінків — завдяки їм спальня виглядає стриманіше й зібраніше.
На кухні також передбачено місце для прийому їжі: невеликий столик для тих випадків, коли снідати чи обідати доводиться наодинці. А от під кухонний гарнітур відвели зовсім небагато простору — все максимально компактно.
Коридори дивують відчуттям простору й затишку. Стіс книжок і килим створюють враження живого, обжитого дому. Важко повірити, що ще кілька років тому ці стіни зсередини були вкриті пліснявою.
А задній дворик буквально тоне в зелені й майже впритул прилягає до невеликої водойми — її можна помітити зліва. Це місце стало тихим завершенням історії про дім, у який повернули життя й пам’ять.
