Я декілька років вже живу у Львові. Дуже люблю це місто та людей. От бачу, як львів’яни бережуть традиції та культуру.
Особливо місто красиве взимку на Різдво та Новий Рік. Прикрашають вітрини та вивіски кульками, гірляндами та іграшками. Ну просто складається враження, що ти попав у якусь казку.
Люди колядують всюди – біля Ратуші, на Площі Ринок, в кафе, ресторанах та навіть у громадський транспорт заходять. І ніхто собі в кишеню гроші не забирає, все віддають на армію.
Так от, нещодавно став свідком одної дуже цікавої та навіть скандальної ситуації. 25 грудня, середа , їду ввечері до друзів у гості. Сів на трамвай 1-ку, він якраз їхав через центр. Через декілька зупинок у вагон заходять діти, десь так років 10-12 та починають колядувати.
Всі пасажири підспівували та кидали гроші в скарбничку, яка була підписана “Моєму татові на дрон”. Настільки я зрозумів, у когось з тих колядників батько воював на фронті, тому діти вирішили допомогти.
У мене в кишені були тільки груді купюри, але не пожалів та дав 500 гривень. Помалу скарбничка наповнювалася, а діти все веселіше і веселіше співали.
І от доходять вони до останнього вагону і тут чую такий крик “Какая Каляда, сєводня толька 25 дєкабря!”. На останньому сидінні вмостилася якась бабка-бурмотуха і вперто доказувала дітям, що треба святкувати 7 січня:
– Ви праваславниє дітішкі, што, історію нє учілі?
– А ви українську мову не вчили! Розмовляєте ворожою мовою!
– Да как ти смієш мнє хаміть, малєнькій нєгадяй. Гдє твайо уваженіє к старшим людям?!
Бабуся, очевидно, була прихильницею совка і почала пояснювати, що 25 тільки поляки святкують, а ми “один руським православний народ” і Різдво 7 січня.
Тут я вже не став терпіти. Хоча не люблю сваритися, але найбільше у світі ненавиджу нахабних людисьок. Тим паче, що історію України я добре знаю і наш народ до приходу савєтів святкував 25 грудня.
– Пані, по-перше, купіть підручник з історії та поцікавтесь цим питання. По-друге, діти на армію збирають, добре діло. А ви тут ще й ворожою мовою викрикаєте.
– І чьто ти мнє сделаєш? Я пажилой чєлавек, щас на вас паліцию визаву.
– Паліция там, на болотах, де московія.
На щастя, інші пасажири почали захищати хлопчаків. А та бабка не витримала тиску, одразу вийшла на наступній зупинці. Діти подякували за гроші та пішла далі колядувати.
Ось такий дивний парадокс виходить – поки ми, молодь, боремося з ворогом, старше покоління тягне все те “руське” назад. Як нам виграти цю війну з такими проросійськими фанатиками?
