У 2020 році я зробила велику послугу своєму синові – дала 30 тисяч доларів. Так, сума чималенька. Тоді Андрій та Олена думали про купівлю власної квартири, бо до того жили на орендованій. А ви ж самі розумієте, що це дуже ненадійно. Адже власник в будь-який момент може просто їх виселити геть!
Тим паче, тоді невістка завагітніла. Ну і я вже не могла їм відмовити. Аби моя майбутня внучка чи внук жили у чужій квартирі? Та певно, ще такого світ не видів!
І часу на будівництво було обмаль. Адже за 9 місяців ніхто так швидко квартири не будує і ремонт не робить. Тому вони розглядали тільки готові варіанти житла з мінімальним ремонтом. Ну хіба докупити якісь меблі чи сантехніку і все.
Однак, я вирішила вчинити хитро. Принесла синові рівно 30 тисяч доларів, але сказала, що це позичила у друзів та знайомих з роботи.
– Мамочко, ти нас так виручила. Я постараюся все до копійки віддати обіцяю! – казав син та руки мені цілував.
Я планувала колись ті 30 тисяч витратити на спокійну старість. Планувала купити дачу за містом, аби там відпочивати. Або ж зробити євроремонт у своїй квартирі, бо деякі меблі вже просилися на сміттєзвалище.
От зараз ви подумаєте, що я така погана та підла мати, рідному синові збрехала. Але, будь ласка, скажіть мені одне – а як би ви вчинили? Я читала багато історій про те, як батьки дарували дітям квартири чи пересилали навіть закордону гроші. А потім що? Ті їм і спасибі не могли сказати. Тому я не хотіла отримати такої “подяки” ще від сина та невістки.
І син з невісткою совісно мені віддавали гроші. А я все відкладала собі в банк під відсотки. Олена не виходила у декретну відпустку, а попросила мене та свою маму по черзі няньчитися з онучкою Міланою. І все було добре до травня місяця. Тоді в Андрія на роботі почалися якісь проблеми. Спершу директор затримував зарплату, не давав навіть авансу. А потім взагалі вирішив закрити фірму та всіх звільнити.
Зараз він ніяк не може знайти нормальну роботу. Влаштувався таксистом, до пізньої ночі працює. Звісно, борг вони припинили виплачувати.
Тиждень тому Андрій приїхав до мене. Але сам, без онучки. Казав, що є серйозна розмова.
– Мамо, можеш дати мені номер телефону?
– Кого?
– Ну тих друзів, у яких ти позичала гроші?
– А навіщо тобі?
– Я хочу з ними поговорити. Пояснити і попросити, аби відтермінували виплату.
– Синку, я сама їм все передам.
– Ну ні, я, як чоловік, повинен сам все пояснити.
– Я про все домовлюся.
– Мамо, ні! Я просив – я і маю відповідати.
Тоді у мене вже здали нерви:
– Сину, нема ніяких друзів. То мої були гроші!
– Як це? То ти стільки років з мене гроші тягнула?
Син так кричав на мене, що, здавалося, всі сусіди чули. А коли виходив з квартири, то грюкнув дверима, що тріщина пішла на стіні.
Я ще ввечері намагалася з ним поговорити по телефону, але він заблокував мій номер. Невістка також не підіймала слухавку. Тільки вчора до мене зателефонувала сваха:
– І не соромно вам? То ви таку підлість дітям зробили?
– А ви чого до мене пхаєтеся? Самі ні копійки не дали їм на квартиру, а мені ще дорікаєте.
– Тьфу на вас. Пощастило таку родичку мати. Не смійте навіть до онучки приходити. Тільки б йому ваші дурні гени не передалися!
Отак через гроші я пересварилася з дітьми. Що робити далі – поняття не маю. Але і ви зрозумійте мене, 30 тисяч доларів – то не 30 гривень.
Що ви можете порадити нашій читачці?
