Андрій із Дариною відзначали п’ятнадцяти річчя сімейного життя. Вирішили, що відзначать вдома у сімейному колі, але несподівано в гості прийшла подруга дружини Алла.
– Що, хотіли приховати свято, – посміхалася Алла і простягала кришталеву статуетку – два лебеді.
– Проходь, звичайно, з тобою буде веселіше, – зраділа Дарина. Було видно, що дружина із подругою домовилися. Андрій не показав виду, але він, справді, хотів відзначити у сімейному колі – він із дружиною та троє дітей.
Але що вдієш, вийшло як вийшло. Сіли за стіл. Діти поїли, привітали батьків та пішли до своїх кімнат. От якби Алла не прийшла, то Андрій запросив би дружину сходити прогулятися, потім зайшли б у кафе.
Андрій говорив би про любов до дружини, читав вірші, дякував би дружині за подароване почуття щастя. Але Алла сиділа, додому не збиралася та пила ігристе. Коли запаси закінчилися, Андрій сходив по добавку. Сам Андрій не любив цієї справи, але інших не засуджував.
– Дорогі мої, – Алла ледве трималася на ногах, але вирішила стоячи вимовити тост. – Вітаю вас із кришталевим весіллям. Цю річницю назвали так саме тому, що між подружжям за такий довгий період стосунків вже не повинно залишатися жодних таємниць, секретів чи загадок. Ви молодці, у вас немає жодних таємниць, то ж піднімемо келихи за це.
Алла єхидно посміхнулася, взяла свій подарунок до рук і впустила на підлогу. Лебеді розлетілися на шматочки.
– Алло, ти чого? – схвильовано запитала Дарина.
– Нічого, – Алла сіла за стіл, впустила голову на руки. – Заздрю я вам.
– Так, нам більше не поновлювати. Андрію, зроби нам чай і міцніше, – попросила Дарина.
Дарина з Аллою розмовляли про щось своє, згадували юність. Андрій не став їм заважати, пішов до дітей.
Діти вже спали, коли в кімнату зазирнула добряче весела Дарина і прошепотіла:
– Андрію, відвези Аллу додому, вона перебрала зайвого.
– Може, таксі викликати? – їхати кудись зовсім не хотілося.
– Ну, Андрію, – дружина зморщила носик. – Ти ж знаєш Аллу, вона обов’язково вляпається в якусь історію.
Довелося Андрію везти Аллу додому. Він завів її в квартиру і вже зазбирався йти, Алла взяла Андрія за руку:
– Залишся.
– У сенсі?
– Ну, що ти такий незрозумілий? Залишися зі мною, – підморгнула Алла.
– Ти що таке надумала? Я вірний дружині, – Андрій забрав свою руку. Алла не втрималася, опустилася на диван і засміялася:
– Вірний він. А твоя дружина тобі вірна? Ти ж дітей не може мати. Не знав? Молодець Дарина, провернула справу, і чоловік є, і діти. Ось тільки всі вони не твої.
Андрій пішов, думаючи, що Алла заздрить їм, тому несе якусь нісенітницю.
Приїхавши додому, Арндрій насамперед зайшов до дітей: «Та ну вони мої. У старшого характер мій. Середній сміється, як я. А молодший просто ще маленький.
І все-таки слова Алли не давали спокою. Говорити дружині про це Андрій не хотів. Переживав, що образить дружину недовірою, та й на душі Андрія було неспокійно. Він вирішив зробити анонімний тест, підтвердити, що діти його. Але результат зовсім не порадував Арсенія.
Він показав результати тестів дружині.
– Здогадався? Значить, настав час тобі розповісти. Заміж за тебе вийшла вже вагітна. Батька дитини я любила і люблю досі, але він одружений і зовсім не хоче розлучатися. Думала, гаразд перший буде від коханої людини, а другого народжу від тебе. Три роки минуло, а вагітність так і не сталася. Що мені лишалося робити? Сказати, любий, перевірся, чи в тебе все впорядку? Тоді як вийшла перша дитина? Я й пішла знову до коханого чоловіка, і народила від нього одного за одним ще двох. Ти ж любиш дітей. Невже тобі так важливо, що вони не від тебе?
– Мені важливо, щоб моя дружина не спала з іншими чоловіками. Мені важливо, щоб дружина кохала мене. Чесно кажучи, вирішили б проблему. А тепер що? Тепер пізно бачити тебе не можу.
Андрій пішов із сім’ї. З дітьми бачитися теж важко, вони нагадують про зраду колись коханої жінки. Ось тільки як дітям розповісти про причину розлучення?
