Я декілька років тому поїхала в Італію на заробітки. Не дочекавшись пенсії, мене просто звільнили з садочка, бо вже знайшли молоду кандидатуру.
Петро заробляв не так багато, ще й син збирався одружуватися. На щастя, якраз у Неаполі працювала моя подруга і казала, що шукають няньку для діток в одної сеньйори. Я без вагань погодилася та швиденько зробила всі документи.
Мені платили дуже добре, зважаючи на досвід, який мала. Тим паче, мову я вивчила дуже швидко. Няньку сеньйора шукала цілодобову і я ще безкоштовно жила на їх віллі.
Щомісяця передавала чоловікові 500-600 євро, аби він тримав на зберіганні. Так за 6 місяців ми назбирали гроші синові на весілля, вибрали красивий ресторан та фотографа, замовили костюм у дизайнера.
Відгуляли весілля, я ще декілька днів побула вдома та знову поїхала в Італію. Розуміла, що тут, в Україні, коли не зароблю таких грошей, як у Неаполі. Адже якщо перевести євро у гривні, то виходить дуже хороша сума.
Але потім невістка завагітніла. Молодята тоді жили на орендованій квартирі, а тут така новина радісна. Звісно, я тоді перша запропонувала свою допомогу, аби купити їм житло. Свати, на щастя, мене в цьому підтримали. Так я ще пару місяців відкладала гроші, аби зробити синові подарунок. А ще передавала продукти, памперси, одяг та навіть купила їм коляску.
Коли невісточка от-от мала народжувати, то ми зібрали всі гроші та купили квартиру з готовим ремонтом. Це новобудова, три кімнати, майже у центрі міста. На хрещення онучки Златочки купила золотий ланцюжок, хрестик, багато одягу, іграшок та ще й дала 2 тисячі євро.
Однак, заробітки геть зіпсували мої стосунки з чоловіком. Петро наче тримав мене на відстані, ставився дуже холодно. Щоразу, як я приїздила, то спали окремо. Бо він не звик, що хтось, крім нього, спить на ліжку.
Я знала, що у родині заробітчан є така “криза”. Але думала, що воно якось з часом мине.
На жаль, діло було не у відстані, а в іншій жінці. Поки я гарувала на заробітках, Петро знайшов собі коханку. У 2022 році до нашого будинку переїхала родина біженців з Маріуполя. І там він познайомився з Оленою, жінка трохи молодша від мене.
Вони так тихцем зустрічаються декілька років. Я ж сама її бачила у будинку, віталася з нею, про щось говорили. І найгірше те, що про це знав мій син, невістка і навіть свати. Очі мені на цю зраду відкрила кума, яка випадково побачила Петра з Оленою.
– Я тобі точно кажу, що це вони були! Не віриш? Я тобі можу фото показати!
Чесно, я не очікувала такої зради від сина, за нього серце найбільше боліло. От я стільки років працювала, йому старалася дати все найкраще. І таке дякую? Підло приховувати зраду батька від мене?
Мені тепер навіть не знаю, як жити далі. Поки на свята переїхала до мами в село. От будуть люди на мене пальцем тицяти і сміятися.
Сумно і не знаю, що робити, чесно….В такій безвиході ще ніколи не була..
