Попіл — корисне добриво, але неправильне використання може нашкодити і ґрунту, і рослинам.
Помилка 1. Ігнорування складу попелу
Попіл буває різним залежно від того, що спалювали. Наприклад, у попелі з соняшнику, гречки чи ялини більше калію, а з сосни — кальцію. Через це він по-різному впливає на ґрунт: може підживлювати або знижувати кислотність. Але не всі ґрунти цього потребують. Якщо внести попіл у вже лужний ґрунт, рослини почнуть гірше засвоювати поживні речовини і можуть хворіти.
Не всі культури добре реагують на попіл. Картоплі він не потрібен — через нього погіршується смак і може з’явитися парша. Помідори та полуниця віддають перевагу слабокислому ґрунту, так само як кабачки, баклажани, баштанні культури, редька та дайкон.
Помилка 2. Надмірна кількість
Різні рослини по-різному переносять мінеральні солі. Наприклад, баклажани більш стійкі, але теж не люблять надлишок. Помідори погано реагують на лужний ґрунт, хоча на кислому можуть добре сприймати попіл.
Огірки та капуста добре реагують на підживлення попелом, але важливо не переборщити. Оптимальна норма — приблизно 100–200 г на 1 м². Краще вносити його у вигляді розчину: 100–200 г на 10 л води — так поживні речовини засвоюються ефективніше.
Надлишок кальцію може знизити доступність бору і навіть викликати опіки коріння.
Також важливо пам’ятати: попіл не можна змішувати з багатьма іншими добривами (особливо азотними та кислими), бо це призводить до втрати поживних речовин, зокрема азоту, який випаровується.
Не варто одночасно вносити попіл із гноєм чи пташиним послідом — це уповільнює їх розкладання. Краще використовувати їх окремо, з інтервалом у часі.
Помилка 3. Недоступність кальцію
Щоб кальцій із попелу краще засвоювався, його інколи «активують» оцтом — у результаті утворюється більш доступна форма. Для цього на 5 л води додають склянку попелу і 2–3 ложки оцту, чекають реакції (піни), після чого доводять об’єм до 10 л.
Однак варто пам’ятати, що такі розчини швидко вимиваються з ґрунту, особливо легкого, тому їх дія недовготривала.
Висновок
Попіл краще використовувати насамперед як джерело калію, а кальцій додавати лише за потреби й з урахуванням типу ґрунту.
