Учора повертаючись від мами, по трасі Умань – Стрій мене зупинила поліція. Я спочатку подумала що це перевірка документів або щось подібне…. Але ні….
– Доброго дня, пані куди ви прямуєте?
– Вітаю, додому.
– Бачимо у вас номерні знаки Полтавської області, ви в ту сторону?
– Так я в Полтаву.
– Візьміть хлопця в попутники, наш Захисник, прийшов аж до нас пішком, бо ніхто не зупиняється, а йому вкрай потрібно доїхати до вечора у К…!
– Я то і не проти, але я сама у машині мені трохи лячно ….
– Та не переживайте ми пишемо ваші номера і давайте номер телефону когось із рідних ми зафіксуємо, раптом що будемо телефонувати (сміючись сказали)
– Ну добре, в принципі і мені скучно не буде (посміхнулась я)
Махнули Захиснику мовляв (іди сюди) він прийшов, очі втомлені з ним лише рюкзак і термос в руках..
– Добрий день! То що візьмете? Я чистенький, речей немаю лише рюкзак, теж чистий.
– Добрий день! Так поїхали.
Нам побажали щасливої дороги, трішки пожартували мовляв «дивись бо дівчина боїться будь чемним» і ми поїхали ….В машині вже почали діалог.
– Мене звати Андрій. Дякую що погодились, я вже три години чекаю ніхто не хоче брати, розказують то про витівки ТЦК то про «грязних» дихати нічим. А вам дякую, щей прямо до місця мене підвезете, це взагалі фарт. (посміхається)
– А я Таня, дуже приємно. Я не те що не хочу брати в попутники, просто я сама в машині якось трохи не по собі, аби з чоловіком чи з братом впевнена взяли б і без поліції. (Завʼязався діалог)
– Я їздив до сина на День народження йому 15 такий дорослий козак вже, діти ростуть дуже швидко особливо коли отак не бачиш по 6-8 місяців …..
Далі ми говорили про нього про країну заїхали на заправку випили каву і поїхали далі. Він заснув …. А я їду і думаю «це ж якими ми стали бездушними тв@рями .
Це жах, людина яка захищає нас, яка ризикує життям кожну секунду, яка заради нашого життя не бачить родину, не може їхати у поїзді після поранення, вимушена одразу казати що я чистий що я нормальний, повірте мені…..
У мене до себе і до усіх українців була купа претензій. Нам потрібно отямитись!!! Наші Захисники не винні в тому що у +35 їм потрібно носити форму, вони із задоволенням носили б шорти і плюхкалися у морі з дітьми та дружинами.
Вони не винні що після поранення голова не витримує шуму і закладає час від часу вуха.
Ми маємо їх поважати!!! Допомагати і підтримувати!!!!
Коли я його довезла до місця К… він мені навіть гроші давав, які я звісно не взяла натомість він залишив цю шоколадку.
Люди, давайте все ж таки будемо людьми!!!! Донатити на ЗСУ це має бути щодня як кава зранку!!! Бачите Захисника в дорозі зупиніться підвезіть !!! Бо в єдності наша сила і саме тоді ми Переможемо.
Слава нашим Захисникам!
