Мені 60 років. Я вже не чекаю, що в моєму домі зявляться друзі чи рідні.
Мені 60 років. Я вже змирилася з тим, що в моїй хаті не буде гостей із кола друзів чи рідні. Для багатьох близьких я здаюся занадто пихатою, але, по правді кажучи, мене це мало хвилює кожен має свою дорогу.
Головна причина, чому я перестала запрошувати гостей просте небажання завантажувати себе хатніми клопотами. Мене насправді виснажувало прибирання, готування та метушня перед візитом гостей. Треба й чистоту тримати, й якесь частування вигадати. Зараз у мене немає ні достатнього бажання, ні грошей прожити на пенсію в кілька тисяч гривень непросто. Для чого над собою знущатися? Краще зустрітися в затишній кавярні, попити кави чи чаю. Чому обовязково вдома?
Друга причина це чужа енергія. Не завжди гості приходять з добрими намірами, й не кожен несе у дім світло. Я не хочу впускати в свою оселю чужі біди, проблеми та чвари. Щоразу після відвідин я почувалася виснаженою, наче на мене навалили тягар, до того ж пропадала нічний сон, снилися тривожні сни. Я вирішила берегти власний спокій і відверто полегшала душею, щойно перестала відчиняти двері будь-кому. Зникла безсоння й погані думки.
А ще я пенсіонерка, і сидіти вдома цілими днями мені вже не цікаво. Хочеться виходити у місто, прогулюватись, бачити нові місця, наповнювати серце гарними емоціями, а не замикати життя в чотирьох стінах із ганчіркою в руках. Чому тягти всіх до себе додому? Після гостей тільки й залишається, що прибирати й мучитись сумнівами а чи добре пригостила, чи не образила когось неласкою.
Наше місто наприклад, Чернігів, Львів чи Київ повне чудових кафе, парків та музеїв, де можна добре провести час. У сучасному світі зовсім не обовязково святкувати дні народження чи зустрічі вдома, коли є стільки гарних місць. Я хочу радіти життю, а не бігати весь день з віником.
Зараз моя квартира мій маленький світ, де панує спокій і затишок. Тут немає людей, яких я не хочу бачити. Хтось скаже, що я стала відлюдькуватою чи замкнутою, але це зовсім не так. Я просто навчилася цінувати свій спокій і обирати те, що для мене дійсно важливо.
Ще вчора я думала, що гостинність мій обовязок. А сьогодні розумію: найбільша цінність жити в гармонії з самою собою і проводити час із тими, хто дійсно наповнює життя світлом. Не бійтесь бути собою, і сміливо будуйте власний затишок за своїми правилами саме тоді у душі селиться справжній спокій.
