Солдат Максим Нефьодов на псевдо Кухар поліг 23 листопада 2024 року поблизу селища Щербинівка на Донеччині.
Під час ротації на спостережний пункт група захисників потрапила у ворожу засідку. Воїну назавжди залишилось 37 років.
Максим народився в селищі Ясногірка Донецької області. Закінчив Краматорський професійний торгово-кулінарний ліцей за спеціальністю кухаря-кондитера. Майже все життя працював у сфері громадського харчування. Паралельно з кулінарією реалізовував себе на будівництві, займався ремонтно-монтажними роботами та електрикою.
А ще у Максима було два хобі: декоративно-прикладне мистецтво та вирощування садових троянд. Мав організаторські здібності, які проявляв на громадських заходах. Був волонтером у благодійному фонді «Карітас».
У 2014 – 2017 роках проходив службу за контрактом. Максим хотів присвятити подальше життя військовій службі, мріяв долучитися до лав полку «Азов» – і ця мрія здійснилася. Під час повномасштабного вторгнення був снайпером 12-ї бригади спеціального призначення НГУ «Азов».
Національна гвардія України нагородила Максима Нефьодова медаллю «За стійкість та незламність».
«З тяжким болем у серці, але водночас із гордістю хочу сказати, що мій коханий чоловік, Максим Нефьодов, був люблячим, турботливим і гідним чоловіком та батьком. Мав велике добре серце і був прикладом щирої любові для сім’ї. Між нами було справжнє, міцне та казкове кохання, яке було силою нашого життя. Завжди малювали своє майбутнє, мріяли тримати одне одного за руку до самої смерті, але не вдалося. Та я вдячна долі, що подарувала мені такого чоловіка, бо такого варто було зустріти! Тепер мій коханий став моїм Янголом, моїм оберегом. І коли я відчуваю, що зупиняється серце, і взагалі не хочеться жити, я згадую наші щасливі моменти, слова та розмови. І на серці відчувається тепло та спокій, тому що наше кохання житиме вічно», – розповіла дружина захисника Віта.
Поховали азовця у місті Олександрія Кіровоградської області, де він жив із родиною.
У Максима залишилися батьки, дружина та діти.
Меморіал героїв
