Ігор вивіз дітей на прогулянку. Він бродив з візочком алеями парку, сумно роззираючись навколо. По-доброму заздрив тим діткам, які гуляли з мамами. А його малюки Михайло та Макар ніколи не відчують лагідних материнських обіймів. Вже місяць, як не стало їхньої мами.
Жінка не пережила важких пологів. І він залишився один на руках з двійнятами. Молодий батько швидко навчився доглядати за немовлятами, але більше ні на що часу не вистачало. Навіть на прогулянку сьогодні пішов у пам’яті футболці, бо не було як попрасувати.
Коли не стало дружини, Ігор оформив декретну відпустку. Так він може достатньо часу проводити із новонародженими синами. Але з часом, все більше грошей потрібно на утримання сім’ї. Пішов би на роботу, але тоді треба наймати няню, а це додаткові витрати. Рідних немає. Нікому допомогти. Ігор з Оксаною були сиротами. Вони й познайомились у дитячому будинку. Хлопець завжди захищав тендітну Оксану.
Коли виросли, отримали по однокімнатній квартирі кожен. Одружившись, Оксана переїхала до Ігоря, а її квартиру здавали в оренду. Зараз ці кошти неабияк виручають самотнього батька.
Діти ростуть – зростають і витрати. Ігор щодня думає про одне і теж — де взяти гроші. Добре, друзі підказали, що знають няню, яка може приходити до дітей, коли буде потрібно. Це вигідно, бо вона бере оплату погодинно.
Коли Ігорю потрібно було відлучитися, він зателефонував няні. Думав, що приїде якась жіночка середніх літ, а виявилось, що це молода, симпатична дівчина, на ім’я Іванка. Вона вправно справлялась з немовлятами, тому Ігор поїхав у справах зі спокійною душею.
Трішки затримався і повернувся додому на дві години пізніше, ніж планував. За цей час Іванка встигла прибрати квартиру та приготувати смачну вечерю. Виявляється, вона не лише чудово впоралась з обов’язками няні, а й показала себе, як вправна господиня.
Ігор із задоволенням приступив до трапези. Іванка залишилась на вечерю. Вони довго розмовляли. Дівчина розповіла свою історію. У неї була хороша сім’я: мама тато і маленька сестричка, яку вона няньчила з пелюшок. Батьки багато працювали, тому Іванка часто лишалась на ніч у бабусі, яка зранку заводила її до школи. Однієї такої ночі трапилась тp _агедія: будинок, де були її батьки та сестричка, зг _оpів, всі заг _инyли. Бабуся важко переживала втрату і незабаром її теж не стало. Іванка залишилась сама. Зараз мешкає у квартирі бабусі. Дівчина додала, що в Ігоря дуже милі дітки та запитала чи можна їй прийти завтра.
Так вона стала частою гостею у їхньому домі. А коли не приходила, чоловік відчував, що неймовірно за нею сумує. Михайлик та Макар так кумедно тягнулись до своєї нянечки.
Одного дня Ігор вирішив зізнатись Іванці у своїх почуттях. А вона відповіла йому взаємністю. І, зізналась у відповідь, що попросилась приходити ще, бо він сподобався їй з першого погляду. Хлопчики теж стали для неї, рідні синочки.
З часом Іванка з Ігорем почали жити разом. Михайлик та Макар сприймають її, як рідну маму, іншої вони не знають. Тягнуть до неї свої рученятка і стають спокійними у її обіймах. Вони тепер одна щаслива сім’я. А недавно Іванка повідомила новину, яка зблизила їх ще сильніше – вона вагітна. Скоро в них з Ігорем народиться донечка або синочок. Нема різниці. Головне, щоб при пологах все було гаразд. Ігор неймовірно хвилюється. На душі стане спокійно лише тоді, коли привезе дружину з пологового з малятком на руках.
