Взимку 1983 року на вулицях Нью-Йорка з’явилася дивна постать. Серед звичних вуличних торговців стояв чоловік, який привертав увагу не криком і не рекламою.
Він стелив на асфальті невеликий килимок.
Акуратно викладав на ньому снігові кульки.
Сортував їх за розміром.
І продавав кожну за один долар.
Цим чоловіком був художник Девід Хеммонс.
Цей жест увійшов в історію мистецтва як перформанс Bliz-aard Ball Sale. У той самий час, коли арт-ринок уже обертався навколо великих грошей, гучних імен і статусних галерей, Хеммонс продавав найкрихкіше з можливого — сніг.
Річ, яка не має жодної практичної цінності.
Річ, приречену зникнути.
Річ, що тане просто в руках покупця.
Це був простий, майже дитячий жест. І водночас — дуже точний.
Хеммонс нагадав те, про що ми часто не хочемо думати: і ціна, і слава, і навіть саме життя — тимчасові. Усе, що здається важливим і «вартісним», може зникнути так само швидко, як сніжна куля в теплій долоні.
Сьогодні цей перформанс читається ще гостріше.
Життя справді нагадує сніг у руках.
Крихке. Непостійне.
І безцінне — навіть якщо хтось намагається оцінити його в одну гривню.
