На старий Новий рік вирішила закликати гостей до хати. На стіл поставила кілька салатиків, запечену курочку з картопляним пюре, закрутки свої відкрила, а ще купила в молочному магазині 300 грамів сиру Дор Блю.
Так тішилася, що почастую всіх чимось оригінальним. Якби ж то я тільки знала, як мені та кулінарна ідея вилізе боком…
Як тільки ми сіли за стіл, мій чоловік одразу почав коситися в сторону того злощасного сиру. Мовчав перших 10 хвилин, а коли побачив, що його друзі наминають “зіпсований” сир за обидві щоки не витримав і видав:
– Галю, шо ж ти зіпсований сир на стіл поставила?! Фу, він же плісінню вкритий!
Не можу навіть передати, як я в той момент почервоніла! Те, що мій Василь нічого не тямить в дорогих сирах – то ще пів біди, але як не знати української мови в 50 років!
– Василю, ну ти голова і два вуха! Та то ж елітний сир! І не з плісінню, а зі цвіллю! – засміявся наш кум.
Мій чоловік ще довго “переварював” інформацію і про Дор Блю, і про український правопис. А коли нарешті допетрав – довго сміявся сам із себе.
Увечері, звісно, перепросив за те, що зробив мені зауваження при всіх гостях, але ситуація була настільки кумедною, що я навіть не могла сердитися.
Говоріть правильно, і не втрапляйте у такі курйози…
