Уявляєте собі козацький обід як миску прісної каші десь біля вогнища? Якщо так — саме час руйнувати міфи. Бо кухня запорозьких козаків була значно цікавішою, ніж здається, і місцями могла здивувати навіть вибагливих європейських панів XVII століття.
Козак жив на межі ризику, але їсти любив зі смаком. Його харчування поєднувало сувору витривалість воїна і справжню насолоду гурмана.
Почнемо з ранку. Поки в Західній Європі кава лише входила в моду як екзотична новинка, на Січі вона вже була звичною справою. Через походи та контакти з Османською імперією козаки привозили каву, перець, шафран, корицю, східні солодощі. Запорожець легко розрізняв добру спецію — так само впевнено, як тримав шаблю. Кава для нього була не розкішшю, а щоденним ритуалом.
Основу кухні складала риба, але не примітивна. Юшка була густою, наваристою, а з неї готували тетерю — поживну страву з житнього борошна, яка давала сили на довгі походи. А коли збиралася старшина або влаштовували гостину, на стіл потрапляли справжні делікатеси: щука, тушкована з дорогими спеціями, дичина, приготована так, що запах було чути на пів Січі.
Алкоголь? І тут несподіванка. Популярний образ вічно п’яного козака — міф. Під час походів на Січі діяв жорсткий сухий закон. Порушення карали суворо, аж до страти. Спиртне залишали для свят і дипломатичних зустрічей. А знаменита козацька горілка часто настоювалася на травах — радше лікувальний засіб, ніж спосіб сп’яніння.
Окрема історія — борщ. Той, давній, козацький, був зовсім іншим. Без картоплі, зате на буряковому квасі, з м’ясом або рибою, томлений годинами в печі. Це була не просто страва — це був ритуал. Їжа, яка зігрівала, відновлювала сили й тримала людину на ногах у повному спорядженні.
Козаки вміли смакувати життя навіть тоді, коли завтра могло не настати. Вони навчили нас простій істині: їжа — це не лише про голод. Це про повагу до себе, до побратимів і до світу навколо.
Українська кухня ніколи не була кухнею бідності.
Вона завжди була кухнею сміливих смаків, щедрої землі й відкритості до нового.
І, здається, цей характер ми зберегли донині.
![]()