Протоієрей Володимир ГоловчакПротоієрей Володимир Головчак
— Отче, поясніть, будь ласка, чому не можна працювати в неділю та як має християнин проводити недільний день?
— У четвертій заповіді Божій говориться: «Шість днів працюй і роби діла свої, а день сьомий — Господу Богу твоєму». Мається на увазі, що людина має посвятити день сьомий Богові. В Старому Заповіті днем сьомим була субота, а ми, християни новозавітні, вшановуємо день неділі, тому що Ісус Христос воскрес у перший день після суботи. Кожної неділі ми святкуємо малу Пасху, прообраз Воскресіння Христового.
Господь Бог благословив, що шість днів людина працює і заробляє для свого земного життя, а сьомий день має подякувати Господу за ті блага, які у неї є і просити благословення на наступний тиждень життя. Святими угодними Божими ділами є турбота про спасіння своєї душі, молитва у храмі Божому і вдома, вивчення закону Божого, просвічення розуму і серця корисними пізнаннями, читання Святого Письма, інших корисних для душі книг, благочестиві розмови, допомога бідним, відвідування хворих, втішення засмучених та інші добрі діла.
В заповіді сказано: сьомий день — Господу Богу твоєму. Це означає, що у святковий день християни приходять до храму для богослужіння, для молитви, для спілкування з Богом — джерелом життя, миру, любові і радості. Із цієї розповіді постає дуже важливий висновок: вільною є та людина, яка дозволяє собі один день відпочинку на тиждень.
Бо скільки б ми не заробляли, якщо ми не можемо відпочити від всякої роботи один день на тиждень, ми лише високооплачувані раби
А ось що на це каже відомий Блогер-священник Отець Філюк:
Адже «не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих» (Матф. 4:4).
Пошана до сьомого дня була настільки великою в Старому Заповіті, що за її порушення карали смертю. Щоб виконати цю заповідь, потрібна була любов та перемога над захланністю.
— Праця у неділю є великим гріхом?
— Великого значення немає: великий гріх чи малий. Гріх він є гріх. Коли ми порушуємо Заповідь Божу, це вже є гріх. Людина привчає себе до порушення і завжди шукає собі виправдання. Якщо людина привчає себе відвідати у святковий день богослужіння, то у неї зовсім інший підхід до виконання цієї заповіді. Але є винятки, коли, наприклад, людина працює лікарем, пожежним, військовослужбовцем. Все, що пов’язане із службою, виконанням тих чи інших обов’язків, є винятком. До будь-якого закону не треба ставитися фанатично, а по-християнськи, з любов’ю і вірою. Якщо людина працює позмінно, і на неділю припадає її робочий день, наприклад, на залізниці, вона теж повинна працювати і це не буде гріхом.
— Які роботи у неділю можна виконувати, а які — ні?
— Важка фізична праця для себе вважається гріхом. Бажано не виконувати ніякі роботи, але якщо змушують обставини, наприклад, мала дитина, то матір може за необхідності випрати пелюшки чи одяг. Але якщо людина до цього звикає, і складає всю роботу на недільний день, навіть коли дитина виросла, то так робити не можна.
Часто жінка думає, що вона закидала білизну у машинку, машинка за неї випрала, а вона начебто нічого не робила. Але це не так. Вона загружає одяг, вивішує, хоча всю цю роботу можна зробити у будь-який інший день, при сучасній техніці це не проблема, можна займатися пранням хоч усі шість днів. Сьомий день — це відпочинок не лише для нашого тіла, а й для душі. Ми маємо йти до Бога, щоб поспілкуватися з ним, знайти спокій.
Якщо ж людина доглядає за хворим у недільний день, то таким чином робить корисну добру справу. Ісуса Христа осуджували, що Він у суботній день зцілював хворих, прокажених, а Він говорив, що у цей день годиться робити саме добрі справи, які нам будуть зараховані. Якщо ти даси милостиню, допоможеш старенькій сусідці принести води (але не мається на увазі рубати дрова), то це допомога ближньому. Бо часто можна почути від людей: «А Бог любить працюючих».
Так, Бог любить працюючих, але коли ми шість днів сидимо біля телевізора, а в неділю копаємо город, то таким чином порушуємо Заповідь і намагаємося знайти собі виправдання. А потім дивуємося, чому ми хворіємо
— Якщо роботодавець змушує важко працювати людину у недільний або святковий день — копати, різати дерева чи будувати?
— Це буде гріх роботодавця. Бо є робота, яку не можна зупиняти з різних причин, а є халатність людини і вона стає рабом захланності. Тобто роботодавець сам не працює цього дня, але змушує працювати іншого для своєї матеріальної вигоди. Скільки хочеш працюй, але дасть тобі Господь, скільки вважатиме за потрібне.
В Старому Заповіті сказано, що навіть тварина мала відпочивати сьомий день і вола чи мула не запрягали для роботи. В Старому Заповіті також написано, що шість років використовується поле, а сьомий рік воно має відпочивати. Навіть раб, який служив рабовласнику, мав день відпочинку. Це був дуже суворий Старозавітний закон, якого мусили усі дотримуватися, за його порушення людину могли і вбити. Це четверта з десяти Божих заповідей. У деяких родинах з материнським молоком закладено, що працювати в неділю не можна, тож вони прибирають, займаються пранням, прасуванням та іншими справами у суботу, і це правильно.
— Буває таке, що людина забулася про церковне свято або про недільний день і неусвідомлено взялася за голку чи сапу, як попросити прощення у Бога?
— Є такий вислів: заборонений плід солодкий. Людина на півсвідомості розуміє, що цього не можна робити, але її тягне, і наприкінці дня каже собі: стоп, сьогодні ж не можна працювати. Але коли людина починає себе контролювати систематично, відвідує храм і знає, що це святковий день, то у розумі і серці закладається, що сьогодні Божий день. Звичайно, якщо нам потрібно щось підшити, то це побутова робота, нічого страшного не сталося. Але якщо ми тиждень просиділи з подругами на лавочці, а в неділю взялися сапати город, то це вже інша справа.
Коли людина вчинила гріх — свідомо чи несвідомо, то єдині ліки для її душі — це покаяння
Звісно, можна попросити у Бога прощення, прочитати молитву, звісно, Бог простить, бо Він нас любить. Але якщо постійно просити прощення і надалі робити те саме, то це вже є зловживання Божим милосердям. Якщо діти не слухаються нас, ми їх прощаємо, але коли вони це роблять систематично, то ми їх караємо, бо хочемо, щоб вони нас розуміли і поважали. На кожен гріх має бути покаяння. Так що основне в неділю і свята, піти на спільну молитву — літургію, прийняти Євхаристію, а потім мудро відпочивати — присвятити час родині, добрим думкам і справам.
