Боєць 155-ї окремої механізованої бригади з позивним «Промінь» зайшов на свою позицію ще наприкінці березня — 31 числа. Згодом до нього приєднався побратим «Вампір», який провів на спостережному пункті довгих 132 дні. Те, що довелося пережити цим двом, легко уявити як кадри з напруженого військового фільму, але насправді це щоденна й сувора правда українського фронту.
Їхня позиція постійно перебувала під прицілом російських штурмових груп. Ворог неодноразово намагався знищити спостережний пункт, а під час одного з особливо жорстоких нападів окупанти закидали укриття десятком гранат. Саме після того бою «Промінь» певний час тримав оборону сам на сам із небезпекою, не відступаючи й не втрачаючи пильності.
Тримали наші Герої позицію до 10 грудня 2025 року. У день, коли противник кинув значні сили на масований наступ на півночі Покровська — з колонами бронетехніки та мотоциклами, — увага ворожих дронів була прикута до іншої ділянки. Поки українські захисники нищили ворожу колону, «Промінь» і «Вампір» без зайвого шуму залишили свою позицію, виконавши бойове завдання бездоганно. У підсумку боєць із позивним «Промінь» провів на позиції неймовірні 255 днів.
Друзі, ця історія — не просто про витримку й професіоналізм. Вона про незламність українського воїна, про тих, хто мовчки тримає фронт, день за днем захищаючи рідну землю. Саме завдяки таким бійцям Україна стоїть і бореться. Їхня мужність — це світло, яке не згасає навіть у найтемніші часи, і доказ того, що нашу свободу неможливо зламати.
