Наразі кожен мешканець отримує близько 400 євро на рік як компенсацію.
Мальовниче словацьке село Влколінець, яке понад три десятиліття перебуває у Списку світової спадщини ЮНЕСКО, зіткнулося з наслідками власної популярності, пише Le Figaro.
Щороку селище з лише 17 постійними мешканцями відвідують близько 100 тисяч туристів, і частина місцевих кажуть, що більше не мають ані спокою, ані приватного життя.
Село розташоване на півночі Західних Карпат і відоме своїми традиційними дерев’яними будинками та автентичним виглядом, який зберігся практично незмінним. Відколи у 1993 році Влколінець внесли до списку ЮНЕСКО, воно перетворилося на одну з найпопулярніших туристичних атракцій Словаччини.
Один із найстаріших мешканців села, 68-річний Антон Забуха, розповідає, що напливи туристів впливають на його повсякденне життя. Щоб не підпускати надто цікавих відвідувачів до своєї оселі, він встановив на воротах кілька табличок із написами “Приватна власність”, “Вхід заборонено” та “Фотографувати заборонено”.
За його словами, чимало заходів, які влаштовують для туристів, уже не відображають справжні традиції села, і Влколінець ризикує перетворитися радше на декорацію для відвідувачів, ніж залишатися живою громадою. Тому чоловік вважає, що відмова від статусу ЮНЕСКО могла б повернути в село спокій.
Не всі місцеві поділяють думку про вихід зі списку ЮНЕСКО, однак більшість погоджуються: село не має інфраструктури, здатної впоратися з таким потоком туристів. Серед головних проблем – вузька під’їзна дорога, брак паркувальних місць і недостатня кількість громадських туалетів. За словами мешканців, траплялися випадки, коли туристи через відсутність санвузлів користувалися чужими подвір’ями.
Ще один місцевий житель, Петер Ґріс, каже, що ситуація стала настільки складною, що село вже не дає тієї тиші, заради якої люди колись обирали тут оселитися.
Представники місцевої адміністрації відкидають закиди й запевняють, що шукають рішення для зменшення туристичного навантаження на громаду. Серед запланованих проєктів – реставрація церкви та школи, будівництво додаткових громадських туалетів і облаштування парковки на в’їзді в село, щоб автомобільний трафік не потрапляв в історичну зону.Етнічні та самобутні групи
Наразі кожен мешканець отримує близько 400 євро на рік як компенсацію за незручності від туристичного напливу і може подавати заявки на додаткове фінансування ремонту житла.
Дехто з відвідувачів розуміє невдоволення місцевих. Туристка з Німеччини заявила, що, на її думку, кількість людей, які приїжджають до села, справді завелика, і сама вона не хотіла б, щоб незнайомці постійно прогулювалися навколо її дому та саду.
