Навряд, поза межами України та Білорусі, одразу згадаються Чорнобильська зона відчуження, а далеко за межами корейського півострову – демілітаризовану зону (ДМЗ) між Північною та Південною Кореями. Але саме такими вони й стали.
У місцях, де заборонено жити людям, дика природа, схоже, процвітає. Чи може це стати уроком для охорони довкілля або ні?
Роки без людей
Вільне пересування між Північною та Південною Кореями стало неможливим у 1953 році, після того як через півострів провели ДМЗ завдовжки 248 км і завширшки 4 км.
Діяльність у ДМЗ обмежена, а територія всіяна мінами.
Але тварин і рослини це не зупиняє.
Підпис до фото,Гірські козли мешкають у ДМЗ
Південнокорейський Національний інститут екології повідомляє, що в ДМЗ мешкає 6 168 видів дикої природи, зокрема 38% усіх, що перебувають під загрозою зникнення на півострові.
Протягом понад 70 років тут майже не було втручання людини, і нині ця територія є домівкою для таких видів, як беркути, гірські козли та кабарги.
Тут росте багато рослин, ендемічних для Кореї. Тобто таких, що не трапляються більше ніде у світі.
Син Хо Лі, президент організації The DMZ Forum, яка виступає за збереження природи в зоні, зазначив, що її “випадково захистило перемир’я”.
“Природа повернула собі право власності. Так багато тварин, особливо птахів, отримали більше доступу до цієї території, тоді як частина людської діяльності зникла”, – каже він.
За його словами, багато видів, що там мешкають, мають глобальне значення, зокрема журавлі, які живуть у ДМЗ, але “літають по всьому світу”.
Підпис до фото,Багато рослин і тварин живуть поблизу чорнобильського реактора, накритого захисною аркою
ДМЗ між Кореями – не єдиний неочікуваний заповідник для дикої природи.
26 квітня 1986 року вибухнув реактор на Чорнобильській атомній електростанції, викинувши в атмосферу небезпечні радіонукліди.
Забруднення поширилося на тисячі квадратних кілометрів, і сотні тисяч людей були евакуйовані. Навколо станції створили зону відчуження, яка й досі здебільшого незаселена.
Згодом її розширили, і нині вона охоплює близько 4 000 кв. км. За даними Британського центру екології та гідрології, це й досі одне з найбільш радіоактивно забруднених місць у світі.
Рудий ліс
Одразу після вибуху, за словами Джима Сміта, професора екологічних наук Портсмутського університету у Британії, екологічні наслідки були тяжкими.
В районі, який нині називають Рудим лісом, дерева загинули й набули рудо-коричневого кольору, також шкоди зазнали ссавці й водні організми.
Підпис до фото,Природні озера та ставок-охолоджувач АЕС мають високе біорізноманіття
“Проте рівні радіації (відносно) швидко знизилися в ті дні й тижні після аварії, і те, що залишилося в зоні, – це хронічне низькорівневе опромінення протягом десятиліть”, – каже він.
Ці рівні небезпечні для тривалого проживання людей. Але для інших видів ситуація інша.
“Дика природа в Чорнобилі процвітає… без сумніву, я вважаю, що зона відчуження нині набагато більш екологічно різноманітна й багата, ніж до аварії”, – вважає Сміт.
“Ми досліджували рибу в озерах, зокрема у (ядерному) ставку-охолоджувачі… Ми вивчали водних комах і з’ясували, що більш забруднені озера настільки ж різноманітні та багаті на водні спільноти, як і майже незабруднені озера в цьому районі”, – твердить він.
Підпис до фото,Ссавці, зокрема лосі, добре почуваються в зоні відчуження
Схоже, що й ссавці відносно добре почуваються в зоні відчуження.
“Ми перевірили, чи можемо побачити різницю в популяціях ссавців між більш і менш забрудненими районами, і не змогли”, – каже Сміт.
“Різниця, яку ми побачили, стосувалася популяції вовків: у Чорнобилі вона була в сім разів вищою, ніж в інших природних заповідниках регіону”, – додає він.
“Дозвольте природі бути природою”
Те, що дика природа може почуватися краще в радіоактивній зоні, ніж за її межами, може здаватися дивним, але в цьому є логіка.
“Це величезна територія, вільна для дикої природи: без шуму, без світла, без пестицидів, без гербіцидів, без лісозаготівлі, без сільського господарства”, – каже Герман Орісоала, доцент зоології Університету Ов’єдо в Іспанії.
“Тиск з боку людини для природи гірший, ніж ядерна аварія”, – вважає він.ʼ
Підпис до фото,Одне з досліджень виявило, що популяція вовків у Чорнобильській зоні відчуження була в сім разів вищою, ніж у сусідніх природних заповідниках
Джим Сміт погоджується.
“Те, чого я навчився з Чорнобиля, – це те, що… саме наша присутність в екосистемі завдає справжньої шкоди”, – каже він і додає, що інші чинники, як-от забруднення, є “важливими, але другорядними”.
“Чорнобиль – це приклад того, що може зробити відновлення дикої природи”, – зазначає Сміт.
Орісоала вважає, що цей об’єкт демонструє, які стратегії охорони природи працюють.
“Часто ми маємо ці природні заповідники й національні парки чи щось подібне, але вони перетворюються на поєднання туристичних атракцій і певної людської експлуатації, і це не працює для збереження природи”, – каже він.
“Чорнобиль – справді дивовижне місце… якщо ми хочемо зберегти природу, найкращий рецепт – зменшити наш тиск на землі й дозволити природі бути природою”.
