Про це повідомив перший заступник голови Нацбанку Сергій Ніколайчук. Він зазначив:
Підстави для такого переходу з’являться лише тоді, коли на це дасть згоду Європейський центральний банк.
Саме для цього Україні потрібно буде досягти конвергенції зі стандартами ЄС.
На проходження ж цього етапу, визнав заступник голови Нацбанку, Україні знадобляться роки. І щонайменш до 2030 року цього точно не станеться.
Зі свого боку, заступник голови НБУ Володимир Лепушинський зазначив: розмірковувати про ризики приєднання країни до єврозони поки що передчасно. Адже спочатку Україна має вступити до ЄС.
Ба більше, визнав він, досвід багатьох країн Центрально-Східної Європи (ЦСЄ) свідчить, що країна з досить відмінними від ЄС економічними викликами потребує власної монетарної політики. Зокрема:
З 11 країн Центральної та Східної Європи, які приєдналися до ЄС після 2004 року, на євро перейшли лише 7.
Найбільші економіки ЦСЄ досі не планують входити до зони євро.
“Румунія має проблеми з фіскальною дисципліною. А для Польщі, Чехії та Угорщини це насамперед свідомий вибір”, – пояснив Лепушинський.
Річ у тім, зазначив він, що для країн ЦСЄ поза єврозоною, які вже значною мірою інтегровані в її ланцюги поставок і торгівлю, додаткові переваги від переходу на євро видаються обмеженими. А ось ризики – суттєвими.
У контексті України ж, за його словами, цей баланс зараз ще більше зміщений у бік ризиків. Адже економіка країни постійно відчуває дуже специфічні військові шоки.
“Для України на етапі відновлення прискорене зростання продуктивності може спричинити ще потужніші процеси конвергенції, ніж ті, що зараз спостерігаються в економіках інших країн ЦСЄ. Адже наша економіка зростатиме з низьких рівнів, які є наслідком війни. Отримати значне зростання інфляції в цьому сценарії, яке з’їдатиме частину доходів, навряд чи буде оптимальним вибором”, – констатував Лепушинський.
