“Цвиклі” – назва, яка звучить знайомо далеко не всім українцям. Хоча сама страва є традиційною і є невід’ємною частиною великоднього столу, чимало людей досі не знають, що саме ховається за цим словом.
Главред дізнався, що таке цвиклі та які десятки назв цієї приправи можна почути в різних регіонах України.
Що таке цвиклі
Цвиклі – це приправа або салат із буряка та хрону, який додає гостроти й виразності м’ясним делікатесам, ковбасі чи холодцю. Хтось називає їх соусом, інші – закускою, але суть лишається незмінною: поєднання солодкого буряка та пекучого хрону створює смак, без якого важко уявити великі свята. Ступінь гостроти залежить від кількості хрону, тому кожна господиня може приготувати цвиклі на власний смак.
Страва поширена не лише в українській, а й у польській кухні, де буряк називають burak ćwikłowy. Саме від цього слова, за однією з версій, походить назва “цвиклі”.
Відома кулінарка Пані Стефа припускає, що в галицьку кухню страва прийшла з євреями ашкеназі, які перейняли її від німців.
Існує кілька пояснень, звідки взялася ця назва. Одні дослідники вважають, що вона прийшла з польської мови, інші – що від словацького cvikla. Є й версія про німецьке слово zwicken, яке означає “щипати” – натяк на гострий смак страви. Дехто припускає, що назва могла утворитися від українського “свекла”.
Найчастіше слово “цвиклі” використовують у західних областях – на Поділлі, Волині та в Галичині. В інших регіонах можна почути десятки варіантів:
цвіклі,
цьвітли,
цвіґли,
бураки,
бурачки / бурячки,
бурАчки,
хрін з буряком,
хреновий буряк,
мізерія,
локоцюнька,
хрЕнівка / хрИнівка,
хріновиця,
хронянка,
хрін червоний,
цийкла.
Коли готують цвиклі
Цвиклі традиційно подають на великі свята – Святвечір, Різдво та Великдень. Вони додають гостроти й свіжості до святкового столу, підкреслюють смак м’ясних страв і стають невід’ємною частиною української гастрономічної культури.
