Щойно зійде сніг і земля трохи прогріється, я завжди йду до своїх півоній. Для мене це особливий момент — саме з першої підгодівлі починається їхній сезон.
Якщо вгадати з часом і зробити все правильно, кущі віддячать міцними пагонами й розкішним цвітінням.
Коли я проводжу першу підгодівлю
Я не орієнтуюся лише на календар. Головний сигнал — поява червоних або рожевих паростків висотою приблизно 5–10 см. У нашому кліматі це зазвичай кінець березня або квітень, залежно від весни.
Якщо внести добрива занадто рано, коли ґрунт ще холодний, користі майже не буде. А якщо запізнитися — рослина вже витратить сили без підтримки.
Чим підживлюю навесні
Перша підгодівля для мене — це насамперед азот. Саме він допомагає півонії наростити потужну зелену масу. Я використовую:
* аміачну селітру (приблизно 10–15 г під кущ),
* або комплексне мінеральне добриво з перевагою азоту,
* інколи — добре перепрілий компост.
Мінеральні добрива я обов’язково розсипаю по вологій землі й злегка розпушую верхній шар, щоб гранули не лежали на поверхні.
Якщо ґрунт сухий — спершу поливаю, а вже потім підживлюю.
Як саме я це роблю
Навколо куща я відступаю приблизно 15–20 см від центру й розподіляю добриво по колу. Важливо не сипати його прямо на пагони — молоді стебла дуже чутливі. Після внесення обережно розпушую ґрунт і, якщо потрібно, ще раз зволожую.
Якщо використовую компост або перегній, розкладаю тонким шаром як мульчу. Це не тільки живлення, а й збереження вологи.
Кілька моїх особистих порад
* Не перебільшуйте з азотом. Якщо дати його занадто багато, кущ буде «жирувати»: листя стане пишним, а квітів менше.
* Якщо півонії молоді (перші два роки після посадки), я зменшую дозу добрив удвічі.
* Після підгодівлі завжди слідкую за погодою. Перед сильними дощами краще не вносити гранули — їх може вимити глибше, ніж потрібно.
* Раз на кілька років перевіряю кислотність ґрунту. Півонії не люблять занадто кислу землю, тому за потреби додаю трохи золи.
Перша підгодівля для мене — це не просто догляд, а своєрідний старт сезону. Коли я бачу, як міцніють пагони і з’являються бутони, розумію: весняна турбота була недаремною.
І тоді вже починаю чекати того моменту, коли сад наповниться ароматом розквітлих півоній.
