Щороку 10 лютого в православній традиції згадують преподобного Прохора Лебедника — ченця Києво-Печерської лаври, відомого своїм суворим подвижництвом і щирим співчуттям до знедолених.
Шлях і подвиг святого
Прохор подвизався в Києво-Печерському монастирі, ведучи вкрай стримане життя. Його їжа була простою — хліб, спечений із лободи, та вода. Улітку він власноруч збирав цю рослину, сушив її, перетирав на борошно й випікав хліб.
У роки страшного голоду святий не залишав хліб лише для себе — він щедро ділився ним із бідними та голодними. За переказами, той хліб був поживним і смачним для нужденних, але якщо його намагалися вкрасти, він ставав нестерпно гірким.
Народні традиції та вірування 10 лютого
Ознака зміни пори року — вважалося, що з цього дня зима поступово слабшає, поступаючись весні.
Добрий день для оздоровлення — початок лікування хронічних недуг обіцяв кращі результати.
Сприятливий час для починань — нові справи, розпочаті цього дня, мали шанс на успіх.
Заборони цього дня
Важка чоловіча праця — вірили, що вона може призвести до травм.
Сімейні сварки — конфлікти між подружжям загрожували довгими образами.
Вживання риби та морепродуктів — особливо ракоподібних і риби без луски, яких уникали з давніх-давен.
Колись у церковній традиції існували суворі харчові обмеження щодо мешканців води. Згодом їх пом’якшили, але в день Прохора багато людей і далі дотримувалися давнього звичаю.
Повір’я та прикмети
Молитви в церкві — зверталися до святого Харлампія з проханням про захист від раптової смерті, особливо на воді. Вірили, що цього дня слід остерігатися річок і озер.
Негативне ставлення до раків — їх не їли, бо вважали нечистою їжею через спосіб живлення та можливі хвороби.
Погодні знаки
Якщо ворони сідають на верхівки дерев — чекай сильного снігопаду.
Люті морози на Прохора — до теплої й м’якої весни, особливо березня.
Наші предки вірили: шануючи традиції цього дня, можна привернути добробут і вберегтися від життєвих негараздів.
