Не горілка і не самогон, а саме пиво є тепер «національним пійлом» для українців. Завдяки його активній пропаганді всіма засобами масової інформації обсяги продажу цього наркотичного зілля, що збільшуються з кожним роком, роблять свою справу: піниста одурманююча суміш затягує у свої тенета все нові і нові покоління. Армія пивних наркоманів постійно збільшується, і що найстрашніше — молодіє.
Суспільство продовжує стрімко котитися вниз, і з кожним роком становище погіршується.
Молоді люди, не знаючи всієї правди про пиво, легковажно спокушаються рекламою і поганим прикладом своїх однолітків. Отримуючи першу дозу цієї наркотичної речовини, вони чомусь вважають, ніби долають якийсь радісний рубіж у своєму житті. Насправді вони вступають на поріг пивної наркоманії: пиво — найдоступніший легальний наркотик, який прокладає шлях іншим, сильнішим наркотичним речовинам. Саме поглинання пива є першопричиною покалічених доль мільйонів наших співвітчизників.
За даними Міжнародної Академії тверезості, що ґрунтуються на багаторічних дослідженнях західних та українських учених і документах ВООЗ, пиво, образно кажучи, є першим вагоном того наркотичного потяга, який готовий відправити безтурботних громадян в країну примар і залежностей: 99% наркоманів починали з пива і сигарет. Таким чином, пиво є зручним «трампліном» і в алкоголізм, і в наркоманію.
Про це свідчать і численні висновки українських та закордонних наркологів.
Загроза пива національному здоров’ю — не новина в науковому світі.
«Напоєм» спиртовмісна рідина може називатися тільки у переносному сенсі, оскільки не живить, а пошкоджує клітини людського організму. У півлітровій пляшці пива міститься 60 грам горілки. Кожна пляшка пива забирає мінімум 4-5 тисяч нервових клітин.
Перший рейхсканцлер Німеччини Бісмарк як ніхто інший знав про шкідливі наслідки захоплення пивом і дав йому таке визначення: «Від пива робляться ледачими, дурними і безсилими» (під терміном «безсилими» мається на увазі імпотенція).
Знаючи лише одну цю нехитру істину, жодна дівчина, що хоче бути щасливою у шлюбі, не погодиться зустрічатися з хлопцем, якому одурманююча рідина дорожча за здоров’я, — своє і своїх майбутніх дітей. Те саме стосується і хлопця, якщо він, звичайно, обирає собі справжню супутницю життя, а не «іграшку» для хвилинних розваг.
Прикриваючись слабкою концентрацією алкоголю у пиві й користуючись відсутністю будь-якого законодавчого захисту населення від споювання, алкоторговці на очах у батьків перетворюють тверезих дітей на питущу молодь і батьків-п’яниць. Чому ж ми не захищаємо молоде покоління від такого людиноненависницького споювання? Невже комусь ще не зрозуміло, що пивна контркультура — це початок «культури» наркотизму, що веде до деградації молодого покоління і загибелі нашого народу?!
Юрій Оробець
