Мій тато розводить бджіл.
Сьогодні я був у нього в гостях, і він показав мені весь мед, який зібрав із вуликів. Він зняв кришку з 20-літрового відра, повного меду, і на поверхні я побачив трьох маленьких бджіл, які боролися за життя. Вони були вкриті липким медом і тонули.
Я запитав, чи можемо ми їм допомогти. Тато відповів, що вони, найімовірніше, не виживуть. Неминучі втрати під час збору меду — так він сказав.
Я наполіг і запитав, чи можемо ми хоча б дістати їх звідти й подарувати їм швидку, безболісну смерть. Адже саме він навчив мене: якщо можеш скоротити страждання тварини — чи навіть комахи — ти маєш це зробити. Зрештою він погодився, дістав бджіл із відра й поклав їх у порожній стаканчик з-під йогурту, який виніс надвір.
Оскільки раніше він турбував вулик під час збору меду, навколо літало багато інших бджіл.
Ми поставили той стаканчик на лавку й залишили трьох бджіл напризволяще. Згодом тато покликав мене подивитися, що відбувається: навколо тих трьох маленьких бджіл зібралися їхні сестри (адже всі бджоли — самки). Вони чистили їх, допомагали позбутися липкого меду, який сковував рухи. Ще трохи пізніше ми повернулися — у стаканчику залишилася лише одна бджілка, і її все ще доглядали сестри.
Коли настав час мені йти, ми перевірили востаннє: усі три бджоли були очищені настільки, що змогли злетіти. Стаканчик був порожній.
Ці три маленькі бджоли вижили, бо були оточені родиною й подругами, які відмовилися залишити їх тонути під тягарем власної біди. Вони не здалися, доки не звільнилася остання.
Бджоли-сестри.
Бджоли-солідарні.
Бджоли-подруги.
Нам усім є чого повчитися в цих бджіл.
Будьмо лагідними.
Будьмо солідарними.
Будьмо добрими.
Завжди. 
