Чому ми були такими худими у 70-х (правда вас здивує)
Просто погляньте на сімейні альбоми, старі шкільні фотографії або переповнені пляжі 1970-х років, і різниця буде разючою.
Більшість людей виглядають стрункішими, активнішими та добре почуваються у своєму тілі.
Це не було результатом модних дієт чи виняткового самоконтролю.
Це сталося тому, що повсякденне життя вимагало руху, помірності та балансу.
Тоді навколишнє середовище формувало поведінку. Люди свідомо не намагалися підтримувати форму. Їхні щоденні звички просто вимагали цього.
Ходьба пішки не була вибором, пов’язаним зі здоров’ям. Йшлося про те, щоб дістатися куди потрібно. У багатьох домогосподарствах була одна машина або взагалі не було жодної. Дорослі ходили пішки до автобусних зупинок, на роботу, за покупками та для зустрічей з друзями.
Діти ходили до школи, виконували доручення, годинами гралися на вулиці та йшли додому пішки. Рух був постійним і звичним. Тіло залишалося активним, бо нерухомість не була нормою за замовчуванням.
Кулінарна культура також була зовсім іншою. Кухні були забезпечені основними інгредієнтами. Яйця, овочі, фрукти, молоко та свіже м’ясо були основними продуктами. Їжу готували вдома, часто з нуля, що включало чищення, нарізання, змішування та тривале витримування. Цукор використовувався економно, жири були натуральними, а порції скромними. Люди їли, коли були голодні, а не тому, що їжа постійно була на виду чи викликала емоційну спокусу.
Харчові звички були простішими та більш упорядкованими
Більшість людей харчувалися тричі на день, і це було все. Сніданок, обід і вечеря мали чіткі межі. Не було торгових автоматів на кожному розі, не було проходів з закусками біля каси та жодних постійних перекусів. Між прийомами їжі організм просто чекав. Це давало метаболізму час на регулювання та запобігало нескінченному споживанню калорій, яке стало нормою сьогодні.
Порції зазвичай були меншими. Безалкогольних напоїв було мало. Фаст-фуд існував, але не надто великий. Бургер був просто бургером, а не купою хліба та м’яса. Не було автоматичних покращень чи надто великих комбінацій. Їжа мала на меті втамувати голод, а не придушити його. З часом це запобігало розтягуванню шлунка та зменшувало бажання переїдати.
Телебачення також відігравало обмежену роль. Воно мало встановлений розклад. Ви дивилися програму, а потім вимикали її. Очікувалося, що діти підуть через короткий час. Їли за столом, без екранів. Їжа та розваги були окремими видами діяльності. Порівняйте це із сьогоденням, коли екрани всюди переслідують людей, а їжу часто їдять, відволікаючись. У 1970-х роках щоденний час перед екраном був мінімальним. Сьогодні він може перевищувати половину дня.
Стрес існував, але він не був постійним чи цифровим. Не було нескінченних сповіщень, новинних повідомлень чи порівнянь у соціальних мережах. Їжа не використовувалася як спосіб заспокоєння емоцій таким самим чином. Коли люди відчували тривогу або перевантаження, вони ходили, розмовляли, лагодили речі або використовували свої руки. Сон був глибшим і регулярнішим, що допомагало регулювати гормони голоду та рівень енергії.
Чому сучасний спосіб життя полегшує набір ваги
Сама робота вимагала руху. Навіть офісна робота включала переміщення між поверхами, пошук файлів, підйом сходами та виконання доручень. Фізична праця була поширенішою, від роботи на заводі до будівництва та сільського господарства. Фізичні навантаження були невід’ємною частиною роботи, а не додавалися пізніше у вигляді тренувань у спортзалі.
Не було персональних екранів. Не було смартфонів, ноутбуків чи нескінченного гортання. Якщо комусь було нудно, він виходив на вулицю, відвідував друзів або знаходив якусь фізичну активність. Нудьга призводила до руху. Сьогодні нудьга призводить до того, що ми сидимо на місці.
Неприємна правда полягає в тому, що люди в 1970-х роках не були більш дисциплінованими чи морально вищими. Вони жили в середовищі, яке природним чином сприяло здоровішому тілу. Сучасне життя робить навпаки. Воно заохочує постійне сидіння, постійне харчування та постійну стимуляцію.
Гарна новина полягає в тому, що деякі з цих звичок все ще можна відновити. Більше ходьби, приготування їжі вдома, менше перекусів, використання менших тарілок, вимикання екранів під час їжі, кращий сон, регулярне пробудження та проведення часу на свіжому повітрі – все це може суттєво змінити ситуацію. Екстремальні дієти рідко бувають необхідними. Організм функціонує найкраще, коли дозволяє навколишнє середовище.
Струнка фігура, яку можна було побачити в 1970-х роках, не була не магією чи генетикою. Це був результат більш активного, менш штучного та більш гуманного способу життя. Повернення навіть частини цього способу життя могло непомітно змінити все.
