Маленьке лоша занадто рано втратило маму — і світ раптом став тихим та важким. Найскладнішими були ночі: без знайомого тепла поруч йому було важко заспокоїтися й заснути.
Тоді хтось поставив біля нього великого плюшевого ведмедика. Він не міг замінити матір, але дарував м’яку присутність — щось, до чого можна було притулитися й відчути спокій.
Спершу лоша дивилося на нього з насторогою, потім повільно підійшло ближче. З часом почало лягати поруч, знаходячи розраду в цій м’якій, заспокійливій формі.
Іноді навіть найпростіший жест здатен змінити дуже багато. Для цього лошати плюшевий ведмедик став маленькою опорою в момент великого болю.
