Сержант Андрій Штонда на псевдо Вінчік помер 12 вересня 2024 року в Головному медичному клінічному центрі МВС у Києві. Під час бойового завдання біля селища Липці на Харківщині він зазнав важких поранень. Лікарі 5 діб боролися за життя воїна, але врятувати не змогли. Захисникові назавжди 24 роки.
Андрій народився 10 серпня 2000 року в селищі Солоницівка Харківського району. Навчався у місцевому ліцеї №2. Потім вступив до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» на кафедру технології жирів та продуктів бродіння. Захоплювався майбутньою професією, брав участь у житті кафедри.
Андрій чудово малював. Мав багато мрій і планів на життя. А ще він варив пиво, вирощував виноград і робив чудове вино.
10 грудня 2021 року Андрія призвали на строкову службу до лав НГУ. Згодом він залишився служити за контрактом. Обіймав посаду авіаційного механіка-сапера 1-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. Пізніше став бійцем 13-ї бригади оперативного призначення «Хартія». Бойовий досвід оператора FPV-дронів здобув у Серебрянському лісі на Луганщині. З травня 2024 року разом із підрозділом обороняв рідну Харківщину.
«Андрій завжди був позитивним і щирим, підтримував родину, друзів і побратимів. Людина-світло із сяйними очима. Він горів кожною справою, за яку брався, і запалював серця навколо, не залишав місця для смутку чи страху. Він, як промінь, сяяв, горів і жив. Художник, що малював свою мрію. Андрій казав: «Мотивація – робити те, що хочеш. Довго не думати, на місці не сидіти, брати і робити!», – розповіла його мати Ірина.
Ще за життя воїна нагородили відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест». Але він так і не встиг потримати її в руках. Нагороду вручили батькам на похоронах. Посмертно захисника відзначили орденом «За мужність» III ступеня.
Поховали Андрія Штонду на кладовищі в рідному селищі.
У захисника залишилися батьки, брат і сестра.
Меморіал героїв
