Ця звістка прийшла після довгого чекання.
Війна забрала життя двох Захисників із Волині. Їхню загибель офіційно підтвердила ДНК-експертиза. Для рідних це був шлях між надією і тишею, яка зрештою сказала правду.
Перший — Ігор Ковальчук, солдат, 1977 року народження. Він загинув 26 березня 2024 року у Бахмутському районі Донеччини. Другий — Дмитро Тимофєєв, солдат, 1992 року народження, який загинув 14 вересня 2024 року у Покровському районі Донеччини. Обидва тривалий час вважалися зниклими безвісти.
Їх чекали. Шукали. Вірили. Кожен день очікування був випробуванням для родин. І лише тепер стало відомо напевно: вони віддали життя, виконуючи свій обов’язок на фронті.
Вони були різного віку, але з однаковим вибором — стати на захист країни. Без гучних слів. Без показовості. Просто пішли туди, де було найважче.
Нововолинська громада схиляє голови. Про дату і час прощання повідомлять додатково.
Такі повернення — найболючіші.
Як жити після очікування, яке закінчується прощанням?
Що для нас означає пам’ятати тих, кого довго чекали додому?
Пам’ять, яка не відпускає.
Поставте 
, якщо пам’ять для вас — це продовження любові.
