Він жив у VIII столітті та походив із заможної родини. За часів імператриці Ірини служив секретарем при дворі. Святий вів суворе аскетичне життя: мало спав, дотримувався постів і багато молився. Він допомагав бідним, годував нужденних, опікувався хворими й навіть зцілював людей. За його сприяння було засновано монастир і збудовано лікарню. Спочатку Тарасій не був священнослужителем, однак згодом його обрали патріархом Константинопольським. Після смерті святого вірили, що його мощі продовжують творити зцілення.
Традиції дня
У народі цей день вважався непростим, тому його радили провести спокійно, вдома. Не варто починати нові справи чи приймати важливі рішення, зате можна планувати майбутнє.
Існували й різні повір’я. Наприклад, якщо цього дня двері зірвуться з петель — це віщує біду, злидні, пожежу або навіть смерть.
Казали, що знайдена зміїна шкіра приносить здоров’я. Якщо людина починає хворіти, їй слід взяти шкіру до рук, зім’яти її та попросити про одужання. Зберігати її треба в потаємному місці, бо якщо вона зникне — хвороба може бути довгою і тяжкою.
Також вірили, що після обіду не можна спати, адже нібито блукає Кумоха — уособлення весняної лихоманки. Її уявляли старою жінкою в лахмітті, яка може постукати у вікно чи попроситися переночувати. Вважалося, що впустити її до хати — накликати біду. Тому радили не визирати у вікна, не впускати чужих і зранку помолитися святому Тарасію про захист.
Якщо ж людину все-таки «вразила» Кумоха, радили повернутися на місце, де це сталося, взяти з собою жменю ячмінної крупи, обернутися кілька разів, розсипаючи її й промовляючи слова захисту. Потім слід уклонитися на чотири сторони світу і мовчки йти додому, не озираючись.
Коли ж недуга торкнулася дитини, брали свіжу воду, читали над нею молитву, давали малечі зробити три ковтки, а рештою води обтирали тіло.
